Почну з того, що перший мій досвід вживання був у 12 років, я перебрала з першого разу, при тому що ніби-то пила так як і всі. Алкоголь на мене подіяв чудесним способом. Зробив мене кращою, і світ навколо також. До більш менш активного вживання я приступила у віці 16 років, алкоголь супроводжував мене у всіх важливих життєвих ситуаціях, спочатку на радощах, потім у нещастях, допомагав розслабитись, піднімав настрій, тамував сум. З часом я зауважила, що алкоголь поступово мені замінив все і всіх, і мені з кожним разом стало ще важче повертатись до нормального життя. Коли я вперше усвідомила, що алкоголік – добровільно погодилась на лікування, мене підшили, але утримання, що трималось тільки на страху – не дало тривалого ефекту

В подальшому процесі життєдіяльності, вже маючи віддалене поняття про свою хворобу, я бралась ще декілька разів лікуватись, медикаментозно та використовуючи ще деякі методи фізіологічного впливу на організм. Усі ці методи давали досить непоганий, але не довготривалий ефект. Тому я була змушена шукати інші виходи.

Коли я вперше потрапила на збори АА, відчула сильне полегшення просто від того, що зрозуміла, що не одна зі своєю проблемою.

В АА мені окрім підтримки, дали розуміння того, у чому корінь моєї проблеми.

Хвороба алкоголізму в першу чергу хвороба духовна, тому і працювати потрібно із душею. Що власне і передбачає Програма 12-ти Кроків.

Я в один прекрасний момент зрозуміла, що причини всіх моїх нещасть криються в мені самій, перестала злитись і ображатись на оточуючих і зовнішній світ, і мабуть вперше у житті виявила бажання працювати над собою в плані духовного росту.

А ще я повірила, що робота над собою, в першу чергу над своєю духовністю, дасть можливість повністю вилікуватись від алкоголізму та налагодити своє життя. В АА мене позбавили від гострого руйнівного почуття провини, а також навчили нового розуміння Бога та поняття «своєї Вищої Сили», за що я дуже вдячна АА в цілому, та людям котрі зі мною працювали, та котрі допомагали.

Щиро вдячна Богу і Спільноті за можливість одужувати, та шанс на нове життя.

З любо’ю Ярина, місто Львів.

«Джерело», квітень 2015